Положення про консультативний пункт для сімей,

виховуючих дітей  дошкільного віку в дома

1. Загальні положення

1.1. Це Положення регламентує діяльність консультативного пункту для сімей, що виховують дітей дошкільного віку вдома (далі - консультативний пункт). Консультативний пункт для сімей, що виховують дітей дошкільного віку в дома, організовується на базі дошкільного закладу «Івушка» Лиманської с/р Консультативний пункт створюється для сімей, що виховують дітей дошкільного віку, які не відвідують дошкільні освітні установи.

1.2. Цілі створення консультативного пункту - надання методичної, діагностичної та консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей дошкільного віку в дома.

1.3. Основними завданнями консультативного пункту є:

- Надання психологічної допомоги сім'ям, які виховують дітей дошкільного віку в дома.

- Надання консультативної та методичної допомоги сім'ям, які виховують дітей дошкільного віку в дома., з питань виховання, навчання і розвитку дітей дошкільного віку;

- Надання сприяння в питаннях соціалізації дітей дошкільного віку, які не відвідують освітні установи;

- Надання допомоги сім'ям, які виховують дітей дошкільного віку на дому, з питань, пов'язаних з визначенням спеціальних освітніх потреб дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

2. Організація діяльності консультативного пункту:

2.1. Організація методичної, діагностичної та консультативної допомоги сім'ям, які виховують дітей дошкільного віку в дома., в консультативному пункті будується на основі діяльності: завідувача, практичного психолога, вихователя-методиста, медичної сестри. Консультування батьків (законних представників) може проводитися одним або декількома фахівцями одночасно.

2.2. Консультативний пункт працює понеділок, середа з 13⁰⁰ до 14⁰⁰.

2.3. Робота з сім'ями, які виховують дітей дошкільного віку в дома, в консультативному пункті проводиться в різних формах: індивідуальних, групових, підгрупових.

2.4. Консультативний пункт здійснює взаємодію з Лиманської ЗОШ І-ІІІ ст.

2.5. Фахівець, що здійснює прийом на консультативному пункті, веде журнал прийому відвідувачів.

                                             КОНСУЛЬТАЦІЇ

«Охорона життя і здоров'я дітей -

спільна мета дитячого садка і сім'ї»

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій важливою залишається проблема профілактичної роботи щодо вироблення навичок безпечної життєдіяльності.

Основи безпеки життєдіяльності (ОБЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі. Існує необхідність, починаючи з дошкільного віку, навчати дітей свідомо ставитися до свого здоров'я, питань особистої безпеки та безпеки оточуючих.

Виникає потреба створення комплексної системи роботи з ОБЖД з кадрами дошкільного закладу, батьками, дітьми та громадськістю.

Сьогодні проблема безпеки розглядається як базисна потреба людини, на що зроблено акцент в Концепції ООН про сталий людський розвиток. Метою цієї Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини як найвищої цінності суспільства.

Україна також приєдналася до цих процесів. Основні принципи такої позиції знайшли відображення в головному законі держави - Конституції України (1996р.), де проголошені питання безпеки життя і діяльності людини та безпеки держави, а саме:

 Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Безпека людини - поняття, що за обсягом, за змістом виходить за межі владних структур, воно стосується сутності життя, національної та особистої гідності.

Безпека - це збалансований стан людини, соціуму, держави, навколишнього середовища, систем різного рівня складності (соціальних, природних, техногенних, економічних та ін.).

Складність життєвих ситуацій вимагає виховання у людини установки на власну безпеку вже з раннього дитинства та застосування її протягом усього життя.

Визначити правильно чи не правильно веде себе людина в тих чи інших обставинах дуже складно. Адже відкритий конфлікт дитини з дорослими чи ровесниками в деяких випадках можна оцінити позитивно як намагання відстояти себе, відстояти право на свою думку, на вчинок. Але є загальновизнані норми поведінки, при недотриманні яких для людини послідують небажані результати. Такі норми безпеки життєдіяльності і дорослих, і особисто дітей.

 Але будь - яка загальновизнана норма повинна бути осмислена, сприйнята дитиною, лише тоді вона стане регулятором її поведінки.

Наше з вами завдання, шановні батьки, сформувати в дітей навички правильного поводження в небезпечних ситуаціях на вулиці, у міському транспорті, при спілкуванні з незнайомими людьми, взаємодії з небезпечними тваринами і предметами, отруйними рослинами, сприяти становленню у них основ екологічної культури і здорового способу життя.

Так, дитина не повинна боятися людей, але, спілкуючись з незнайомими, їй необхідно розуміти, що саме може бути небезпечним у спілкуванні з іншими людьми, розподіляти людей за ознакою спорідненості -рідні, знайомі, чужі.

   Батьки повинні розповідати своїм дітям про небезпеку спілкування з чужими людьми, доцільно провести бесіду про розбіжність приємної зовнішності і недобрих намірів.

    У відносинах «Дитина і природа» батькам доцільно наголошувати на екологічній безпеці людини, а щоб поліпшити її, людина повинна дбайливо і відповідально ставитися до природи, але при цьому обов'язково пояснювати і небезпеки, що пов'язані з деякими рослинами, або виникають при контактах з тваринами, при користуванні водою з традиційних джерел питної води. Погіршення екологічної ситуації становить значну загрозу здоров'ю дитини, тому необхідно пояснити, що виконання звичних вимог дорослих («не пий не кип'ячену воду», «мий руки перед їжею», «мий овочі і фрукти перед вживанням») у наші дні може вберегти від хвороб, а іноді й урятувати життя.

     Особлива ситуація ризику, коли дитина залишається вдома сама. Щоб запобігти біді, дитину потрібно готувати до цього. Вона повинна засвоїти групу предметів, якими їй категорично забороняється користуватися: сірники, газові плити, пічка, електроприлади і електророзетки. З дітьми потрібно вивчити правила поводження в екстремальних ситуаціях, навчити користуватися телефоном.

    В дошкільних закладах України введено програму «Основи безпеки дітей дошкільного віку». Мета цієї програми саме та, про що говорилося вище.

 Освітньо - виховна робота в дошкільному закладі проводиться за такими напрямками:

 -    життя серед людей у природному та предметному середовищі;

-    правила поведінки з вогнем;

-    безпечні та небезпечні вулиці і дороги;

-    виховання вміння надавати собі та іншим допомогу в разі потреби.

  Але дошкільний заклад без допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали бар'єром від біди і неприємностей.

 Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються.

 Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії.

    Тільки за умови тісного зв'язку з сім'єю можна досягти бажаних результатів у навчанні дітей правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.

  Отже, шановні батьки, від нас з вами залежить здоров'я і безпека життя наших

малюків, їхнє комфортне перебування в оточуючому середовищі.

Адаптація дитини до дошкільного закладу в запитаннях і відповідях

у якому віці ліпше розпочати навчання дитини в дошкільному навчальному закладі?

До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, тому однозначно від­повісти на це запитання складно. Якщо дитина самостійна, розвивається відповідно до віку, то її можна сміливо довіряти вихователям уже на третьо­му році життя. Хворобливим та менш самостійним дітям ліпше бути вдома з батьками до трьох років.

Чимало батьків хочуть оформити до дошкільного закладу малят, яким ви­повнився рік чи півтора. Але радимо зачекати. Адже дитина в такому віці ще потребує особливого догляду, який може забезпечити тільки мама.

Ураховуйте, що діти третього року життя легше адаптуються до умов до­шкільного закладу, ніж 4-5-річні діти.

Чому дитина вранці не хоче йти до дитсадка, а ввечері додому?

Усі батьки мріють про те, щоб дитина вранці залюбки і з гарним на­строєм бігла в дитсадок, а ввечері, побачивши маму або тата, збирала іграш­ки, прощалася з дітьми, вихователями і спокійно поверталася додому. Але, на жаль, так буває не завжди.

Легко і без сліз дитина вранці прощається з мамою/татом лише тоді, коли вже цілком адаптувалася до дитячого садка — коли образ батьків уже міцно закріпився в дитячій свідомості.

А от іти додому дитина не хоче здебільшого тоді, коли бере участь у ціка­вій грі або саме зайнята іншим видом діяльності. Якщо так трапляється часто, укладіть з дитиною угоду: ви приходите по неї ввечері і дозволяєте їй погра­тися ще 10 хвилин, щоб вона завершила усі справи й попрощалася з друзями й вихователями. Це буде чесно щодо дитини, адже навіть дорослим складно миттю відірватися від цікавого заняття. Або ж заплануйте разом якусь цікаву справу після дитячого садка: наприклад, погодувати бездомного собаку, почи­тати цікавий дитячий журнал, погратися на спортивному майданчику поряд з домом тощо.

Чи можна полегшити період адаптації дитини до нових умов? Як це зробити?

Можна й потрібно. Ось кілька порад, як це зробити.

·         Намагайтеся якомога раніше тренувати систему адаптаційних меха­нізмів дитини — У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком. Не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені.

·         Довідайтеся про всі режимні моменти в дитячому садку та введіть їх у режим дня дитини заздалегідь. У вихідні намагайтеся дотримува­тися такого самого режиму.     

o    Якомога раніше познайомте дитину з вихователями й дітьми у групі, куди вона незабаром прийде.

o    Завчасно формуйте позитивне ставлення дитини до відвідування ди­тячого садка. Розповідайте веселі історії із життя знайомих вам ді­тей, які ходили до дитячого садка, діліться своїм досвідом.

o    У перший тиждень відвідування дитячого садка залишайте там дити­ну на дві-три години.

o    Розкажіть дитині, що вона завжди може звернутися по допомогу до вихователя. Ім'я та по батькові вихователя постійно згадуйте під час розмов про дитячий садок. Його образ має бути позитивним у свідо­мості дитини.

o    Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами і давайте зрозуміти, що це неминуче, оскільки вона вже доросла. І найголовніше — по­стійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, найдорожча й найулюбленіша.

Як подолати переживання батьків в адаптаційний період малюка?

Насамперед усвідомте, що всі батьки дошкільників через це проходять У жодному разі не картайте себе за те, що ви робите щось погане, залишаючи дитину в дошкільному закладі. Будьте впевнені в тому, що малюк звикне до садка, що в нього з'являться там нові друзі.

Контролюйте свої емоції. Дитина відчуває ваші страхи й переймає їх. Якщо ви будете впевнені в тому, що все робите правильно, то й дитина буде спокійна

Не тримайте в собі тривоги й переживання. Обговорюйте їх із чоловіком, батьками, подругами, мамами інших дошкільників із групи, яку ваідвідує ваша дитина, педагогами дошкільного закладу.

Будьте впевнені й послідовні у своєму рішенні. І не бійтеся аргументувати його дитині.        (вихователь-методист №6 червень 2017)

Трудове виховання дошкільників

Трудове виховання дітей раннього віку - це діяльність, яка спрямована на розвиток общетрудовых здібностей, формування психологічної готовності, відповідального ставлення до праці та продуктів його виробництва, а також впливає на розумовий і фізичний розвиток дитини. Проблеми трудового виховання досить актуальні для дітей дошкільного віку, так як на цьому етапі у дитини відбувається формування особистісних якостей, умінь і прагнення до праці.

Завдання трудового виховання дошкільників

·         виховання шанобливого ставлення до праці дорослих і прагнення надати допомогу;

·         розвиток трудових навичок, їх удосконалення і поступове збільшення змісту трудової діяльності;

·         формування у дітей позитивних особистих якостей, таких, як прагнення до праці, дбайливість, відповідальність, ощадливість;

·         розвиток навичок організації роботи;

·         виховання позитивних взаємостосунків в процесі трудової діяльності між дітьми - вміння працювати в колективі, в разі необхідності надавати допомогу, прихильно оцінювати працю однолітків і в шанобливій формі робити зауваження. 

Завдання трудового виховання можуть втілюватися в дошкільних навчальних закладах (ДНЗ) і в колі сім'ї. ДОУ відіграє важливу роль в загальному розвитку дитини. Слід зазначити, що виховання дітей у дитячому садку здійснюється у відповідності з певною програмою. У суспільстві однолітків дитині легше порівняти свої трудові вміння і результати з трудовим вихованням товаришів. Також, у формуванні особистості дитини відзначається високий пріоритет сімейного виховання. Головний принцип трудового виховання в сім'ї полягає в тому, що трудова навантаження повинна відповідати віку і особистим особливостям дитини. Важливо всім членам сім'ї при виконання будь-яких домашніх справ завжди бути прикладом. Діти люблять наслідувати дорослим і відчувають величезну гордість, якщо їм доручають будинку «справжні» справи. 
Праця дітей дошкільного віку можна розділити на кілька видів:

·         самообслуговування;

·         господарсько-побутової працю;

·         праця по догляду за рослинами і тваринами;

·         ручна праця.

Особливості трудового виховання дошкільника 
Особливості ставлення до трудової діяльності дитини в ранньому віці полягають у тому, що його більше приваблює процес праці, ніж кінцевий результат. Тому для дошкільника важливим зв'язок між працею і грою. 
Основні методи і прийоми трудового виховання:

·         допомогти дитині у визначення мети праці;

·         обговорити у чому значення даної роботи, для чого і для кого вона необхідна;

·         навчити розбивати роботу на етапи виконання;

·         продемонструвати і пояснювати, як краще це зробити;

·         пробудити і підтримувати в ході роботи інтерес до майбутнього справі;

·         обговорити, що вже зроблено, а що ще можна зробити, щоб досягти кращого результату;

·         заохочувати старання, інтерес дитини і прагнення впоратися з труднощами, домагаючись означеної мети;

·         перевіряти та оцінювати разом з дитиною хід і результати роботи;

·         залучати дитину до спільної праці, подавати приклад відповідального ставлення до справи, при цьому допомагаючи порадою чи ділом, якщо виникли труднощі;

·         пробуджувати ініціативу у дитини до самостійних рішень.

Головна мета трудового виховання дошкільників - це формування особистості дитини, а також правильного ставлення до трудової діяльності. Праця розвиває у дошкільника кмітливість, спостережливість, увагу, зосередженість, пам'ять, а також зміцнює його фізичні сили і здоров'я.

Пам'ятка для батьків з патріотичного виховання дошкільнят

       Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.
      Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

* Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам'ятки, які знаходяться на цій вулиці.

* Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.

* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.

* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам'ятника.

* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті.

* Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.

* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.

* Запропонуйте дітям намалювати Рівне в майбутньому.

* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Рівне». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.